Правда и кривда (fb2)

Михаил Афанасьевич Стельмах Переводчик: Любовь Борисовна Овсянникова
Советская классическая проза   О войне  
Правда и кривда 1681K, 396 с.
издано в 1967 г. Советский писатель
Добавлена: 01.02.2016

Аннотация

Много десятилетий прошло после Великой Отечественной войны… Но никогда не заживут раны в сердцах и душах участников жестокой битвы за право жить, любить, надеяться и верить, в памяти тех, кто стал наследником Великой Победы. Мы преклоняемся перед мужеством людей, прошедших через то страшное пекло. И мы благодарим тех, кто несет в будущее правдивую память о подвиге наших предков.
Закончив 1961 году роман «Большая родня», Михаил Стельмах продолжает разрабатывать тему народа и величия его духа, тему бессмертия народной правды, что побеждает и в войне, и в послевоенной тяжелой жизни.
В романе «Правда и кривда» рассказывается о жизни украинского села в последние годы войны и в первое послевоенное лето.
Автор показывает также богатырскую устойчивость и выдержку воинов на фоне адских испытаний: «Огонь был таким, что в воздухе снаряды встречались со снарядами, мины с минами, гранаты с гранатами». Многие из воинов не надеялись выжить, но все они честно исполняли свой долг каждый на своем месте.




Впечатления о книге:  

STAR-MAN про Стельмах: Правда и кривда (Советская классическая проза, О войне) 17 06
Правда і Кривда у нашому повсякденному житті
Доволі реалістична історія про життя. Не важливо що це пишеться автором як казка. У цій розповіді Добро змагається із Злом в особі двох синів вдовиці. Саме вони виступають прикладом для усіх нас. Скільки би ми не страждали і грішили, все одно, розплата за гріхи колись чекає на нас усіх. Спочатку доля винагороджує скривджених, даючи час кривдникам одуматися і розкаятися або ж не повторювати минулого. Та ми на превеликий жаль, не усвідомлюємо цього. Намагаємось все таки щось урвати, все до чого можемо досягнути, навіть і якщо воно буде останнім у нашім житті.
Інколи так звана випадковість дає нам більше ніж щось довгоочікуване. А втручання в чуже щастя і заздрість не проходить даремно. Адже це була не випадково підслухана пташина розмова. Доля навмисно вела Правду через страждання до перемоги. Тілько вистраждана правда краща за все. Вона перевірена усілякими труднощами і впевнена у своїй вірності, непохитна до спокус і справедлива до усіх. А кривда, так вона стає щоразу гіршою і гіршою, допоки її не знищать. Хоча буває що кривда інколи виправляється, але це буває украй рідко.
X